Юлія Коваль
«Наші ветерани — це люди з необмеженими можливостями. Потрібно лише розкрити їх потенціал»
Юлія Коваль — головна тренерка проєкту “Ігри героїв”. Юлія співавтор програми Базової Фізичної Підготовки військовослужбовців ТРО ЗСУ, автор і куратор програми “Спина Бійця»з 2015 по 2020 рр. Сертифікований тренер з 20-річним стажем. Експерт з лікувальної фізичної культури.
3 факти про Юлію
- Мій дзен — тайський бокс
- Найважливіші тренування: пілатес та крос-фіт
- Свої тренування і роботи публікує під хештегом #зад_в_зал
- Упевнена, що у тренера теорія і практика мають бути 50 на 50
— З військовими я почала працювати з 2014 року. Особливо у тих, хто служить давно, я бачу системні травми, — розповідає Юлія. — Адже ніхто не вчить, з якою спиною треба піднімати важкі предмети, як правильно падати тощо.
Саме так з’явилась ідея розробки методики програми тренування ТРО.
— Чому саме ТРО?
— Бо це максимально нова сформована система. Це як чистий лист, — пояснює тренерка. — Я командний гравець. І цю програму в тому числі робила разом з Валерієм Киселем. На створення методички пішло дев’ять місяців. Вона інтерактивна. Є посилання на кожну вправу.
— Як з’явився проєкт «Ігри героїв»?
За офіційною статистикою, в Україні близько 50 000 людей з ампутаціями. Хоча, упевнена, що їх значно більше. Багатьох людей після ампутації і протезування ніхто не підхоплює. Їх ніхто не вчить використовувати свій новий опорно-руховий апарат. Люди хибно переконані, що жити, як раніше, вже не вийде. І саме «Ігри героїв» допомагають подружитися з новим тілом, дають зрозуміти, що його можливості безмежні.
— В чому суть проекту?
— Це адаптивні тренування для ветеранів після важких поранень.
Наш проєкт працює з 2015 року. І ми точно знаємо, що насправді це люди з необмеженими можливостями. І наша задача розкрити їх потенціал.
Разом з Валерієм Киселем ми склали програму тренувань, яка розрахована на вісім тижнів.
Наш проєкт дозволяє спочатку за допомогою оздоровчих тренувань, а потім, за бажанням ветерана, спортивних, навчить людину користуватись своїм новим тілом і розкрити його потенціал.
Потрібно правильно скласти тренувальний план, адаптувати його під можливості ветерана. І тоді можна досягти будь-яких цілей.
— Що таке адаптивні тренування?
— Це тренування, адаптовані для людей після важких поранень внаслідок катастроф чи будь-яких інших важких наслідків. Наприклад, ампутація кінцівки, пошкодження хребта тощо.
Адаптивні вправи відрізняються від звичайних тим, що адаптуються під певну особливість ветерана і стан його здоров’я. Такі тренування роблять людину більш функціональною і незалежною.
— Як відбувається процес відбору учасників програми?
— Якщо у ветерана ампутація чи травма хребта, він вже попадає в нашу програму. Єдине, на що звертаємо увагу, це те, як давно відбулось поранення і операція.
— На якому етапі відновлення можна починати адаптивні тренування?
— Зазвичай вже після протезування ми забираємо ветеранів, майбутніх атлетів, на адаптивні тренування.
Буває, що хлопці довго чекають на протезування. І є випадки, коли вже через 2-3 місяці після ампутації вони були у нас в залі.
— З якого етапу можна переходити на онлайн-тренування?
— Відразу. Онлайн не означає, що людина сама собі тренується. Заняття проходять під пильним наглядом тренера.
— Наскільки важливий моральний стан?
— Головне, щоб людина потрапила в зал. І як тільки почне тренуватися, вона втягнеться. Не потрібно боятися, що не справиться. Бо наші тренування починаються з дуже легкого комплексу. Навантаження зростають поступово. І ветерана весь час супроводжує тренер. Адже наші заняття відбуваються онлайн. І це має бути максимально безпечно.
— Чи поширюється програма на цивільних?
— Наші зусилля зосереджені на військових. Але якщо до нас постукає цивільний, то ми обов’язково надамо рекомендації після вивчення стану здоров’я і відповідно до виду поранення.
— Чи кожен тренер може займатися за вашою програмою? Чи потрібна якась підготовка?
— Не кожен тренер може скласти правильну адаптивну програму. Цьому треба вчитися. Упевнена, що за адаптивними тренерами майбутнє. Це не означає, що спеціаліст має перекваліфікуватись. Потрібно трошки заглибитись у процес. І вчитися потрібно обов’язково. Зокрема, тренери “Ігри героїв” проходили навчання в США.
Ми дуже налаштовані, щоб ветерани, які у нас займались, ставали тренерами. Вони зможуть працювати за принципом «рівний рівному». Бо вони самі пройшли цей шлях. І допоможуть його пройти іншим.